Арніка

Арніка - "трава падіння"

Арніка гірська (Arnіca montana), одне із самих популярних рослин у гомеопатії, у різні часи й у різних народів відома була під різними іменами: леопардова отрута, леопардова смерть, Panacea lapsorum, Fallkraut (трава падінь), бараняча трава, баранник гірський (баранчик), ангельське зілля, горляшная трава, купальник гірський (купала), гарник, заяча капуста й ін.
Родова назва арніки найімовірніше  походить від грецького "αρνος" - "баран", дане за подібність звисаючих із квітучої рослини пелюстків і пухнатих чубчиків відцвілих кошиків з вовною цієї тварини. Видове "montana" - "гірська", дано по ареалу поширення виду в гористих місцевостях.
Такі назви арніки як "купальник", "купала" дані рослині ,тому що час цвітіння його звичайно приходиться на Івана Купалу, а "гарник" можливо пов'язане з "гарний".
Арніка - це багаторічна трав'яниста рослина сімейства складноцвітних (Composіtae) висотою 50- 80 см із товстим, коротким кореневищем, великими нижніми листками, що утворюють розетку, і небагатьма стебльовими листями. Цвіте арніка в червні- липні великими, оранжево-жовтими (колір квіткам надає специфічний пігмент арницин) квітками, зібранними в кошик. У лісі арніка дуже помітна - яскрава, що кидається в очі, з великими квітками (до 7 см у діаметрі), вона дуже декоративна. Всі частини рослини мають характерний різкий запах.

Арніка - рідкий, зникаючий вид рослин, занесений у Червону книгу. Вчені вважають, що рослина спустилася з гір на прилягаючі райони під час льодовикового періоду й збереглася тут як релікт. Росте арніка переважно вище 500 метрів над рівнем моря у світлих соснових і змішаних лісах, на гірських лугах, схилах, іноді на рівнинах одиночними екземплярами або дрібними групами. Це тендітна, дуже чутлива до витоптування рослина зустрічається в карпатських районах України, у Білорусі, Латвії й Литві.
Із глибокої стародавності люди знали й використовували арніку. У книзі "Магічні рослини" Поль Седир пише, що арніка вважалася в алхіміків символом сонця, і була одним із дванадцяти магічних рослин розенкрейцерів. За давніх часів у німецькій Тюрінгії арніка входила до числа обрядових купальских трав.
У деяких країнах Західної Європи листи її вживалися замість тютюну. Підтвердження цьому є в "Ботанічному словнику" Н.Анненкова: "Трава у Швеції вживається замість курильного тютюну".
Зараз арніка входить до складу більшості зубних паст, виготовлених на рослинній основі, суцвіття й отримане з них ефірне масло використовуються в косметиці і як ароматичні добавки до дезодорантів і кремів, використовується арніка й у лікеро-горілчаному виробництві.
Але безумовно, основне застосування арніка за всіх часів знаходила як лікарська рослина. Неможливо сказати, хто й коли вперше почав застосовувати її в цій якості. Її цінність при пораненнях і забиттях знали греки й римляни, з давнини добре знали про це жителі гірських районів. Мешканці Анд при травмі звичайно рвали траву, що так до речі росла на великій висоті, заливали її окропом і давали цей відвар пораненому.
Препарати арніки - один із самих популярних і часто використовуваних гомеопатичних засобів. У гомеопатію арніка була введена Самюэлем Ганеманом (Samuel Hanemann), що провів її прувінг в 1805р. та описав патогенез, заснований на випробовуванні 9 осіб, крім нього самого.
Опис цієї історії є в доктора Юза : "Сам Ганеман розповідає в передмові до її випробувань, що цю рослину знав простий народ, і рослина називалася "Fallkraut" (трава падіння), а за двісті років до того один лікар (Fehr) повідомив це медичній професії, що і назвала цю траву Panacea lapsorum. Гомеопатія може похвалитися тільки тим, що вона зберегла цей переказ. Задовольнившись висновком Ганемана з його випробувань, що "всі симптоми, що супроводжують сильні забиті місця й розриви волокон, аналогічно збуджуються Arnіca у здоровому організмі", і фактом, поміченим колишніми спостерігачами, що біль при таких забиттях спочатку завжди підсилюється від більших прийомів Arnіca, гомеопатія прийняла народний засіб у свій список подібно діючих ліків".
Арніка видаляє, за словами Ганемана, "погані наслідки, що часто супроводжують падіння, забиття, удари, напруги й розрив твердих частин організму".
У гомеопатії корінь із кореневищами арніки є основним засобом при забиттях і різних травмах, у тому числі пологових і післяпологових. Гомеопатичні препарати з арніки застосовують при
гострих травмах м'яких тканин;
хронічних травмах м'язів, забиттях (зокрема  в спортсменів);
хронічній перевтомі м'язів серця, миокардиодистрофии;
після перенесених інфаркту міокарда й інсульту;
безсонню;
болях у горлі, відчутті сухості в гортані, кашлі;
атонії шлунка;
поганому скороченні матки в післяпологовому періоді;
крововиливах в область сітківки та її відшаруванні;
знеболюванні в післяопераційному періоді й для прискорення одужання.